Дивимось на цю фотографію й згадуємо, як по цих коридорах головного корпусу ходив Сашко Синельников, відвідував лекції, захищав диплом… А потім ми зустрічали його на заводі.. А потім він із захопленням розповідав про свою роботу в Енергоатом та про те, що народилась донька… Завжди оптиміст, завжди радів зустрічам, яких було так небагато. І ось його немає. Він віддав своє життя не тільки за свою сім’ю, а за нас, за таких самих студентів, яким був сам ще так недавно. За те, щоб наша Україна лишалася вільною й незалежною. Не буває війни без жертв, але так боляче…Єдине, що ми можемо – пам’ятати, берегти у серці, пишатися, а ще – ненавидіти цих нелюдів, ніколи не простити і не забути.
Викладач кафедри, к.т.н., доцент Верба І.І.
Олександр у 2012 отримав диплом бакалавра, а в 2014 році закінчив механіко-машинобудівний інститут, кафедру конструювання машин та отримав диплом спеціаліста.
4 грудня 2023 року бойове завдання під Куп’янськом стало останнім для нашого випускника.
З перших днів війни росії проти України Олександр пішов добровольцем та вступив до лав Печерського ТрО стрільцем, пізніше боронив нашу Батьківщину у складі 205-го окремого батальйону ТрО.
Двічі був поранений – у боях за Соледар та Бахмут, проте все одно продовжував захищати Україну. Нещодавно отримав чергове підвищення до головного сержанта роти…
В Олександра залишилося двоє дітей шкільного віку – 7 та 12 років, дружина і батьки.
Вічна пам’ять політехнікові, який віддав життя за Україну.
Висловлює щирі співчуття рідним і близьким Олександра.